Доработать, допеть, доиграть до финала,
Подводя испытаний конечный итог.
А потом все сначала, сначала, сначала.
Отыскать и открыть первозданный исток.

Нескончаема жизнь в череде многолетий,
Не окончен виток, не достроен алтарь.
Сквозь минуты, секунды, мгновенья столетий
Бытия составляется вечный стихарь.

Сквозь миры и планеты, сквозь бури и грозы
Светел лик твой, Отец, созидатель веков.
Жгут мне душу твои непролитые слезы,
Опаляет твоя неземная любовь.

Всі почуття, думки, слова мої
Про тебе, моє миле ластів'ятко.
І ти мене на грішній цій землі
Тримаєш міцно в своїх рученятках.

З тобою в серці оселився мир,
З тобою радість, щастя і надія,
З тобою щез думок гріховних вир,
З тобою я живу, молюсь і мрію.

Твоє серденько б'ється в унісон
Із маминим, кохане ангелятко.
Я знаю, що ти прийдеш, це не сон.
Ми дуже тебе ждемо, я і татко.

З тобою Бог і Мати пресвята,
З тобою радість завтрашнього дня.

22 грудня 1997р. До народження найкращої на світі донечки залишилось 5 місяців.

П.С. То мені за честь, що мої вірші на одній сторінці з Вашими!!

поки ти спав...тебе хотіла скуштувати
устами...ніжно доторкнутись..
побути поруч...просто відчувати
твою присутність в моєму житті..

поки ти спав...у тебе закохалась..
бажанням..пристрастю вдихала..
мить в цих думках..і я злякалась
я була Сильна!..та зламалась...

Ще мить одна - і перший крок
На цю священну рідну сцену.
Сплітаються слова в вінок
І швидше кров біжить по венах.

Я тут живу і тут творю,
Я тут ненавиджу й кохаю,
Я тут грішу і тут молюсь
Й винагороди не чекаю.

Їй віддаю своє життя,
Її оспівую щоденно.
Без неї - повне небуття,
Без неї - все навік буденне.

І знов стою на сцені я,
І слово знов летить до неба,
І мрія сповнилась моя,
І щастя більшого не треба.

Ненароком первый поцелуй
И впервые страстное объятье,
Первый жгучий шепот:"Заколдуй!"
И безумное горячее заклятье.

А потом впервые нежность рук,
Гибкость тел и сладкий миг блаженства.
И не омрачает счастья тень разлук,
И осознано впервые совершенство.

Но придет и первая гроза
Вслед за болью, что в груди застыла.
Первое, жестокое "Нельзя!".
И впервые станет мир постылым.

Вдруг впервые ревность ощутима,
Слезы, недомолвки невзначай.
Первая стена стоит незримо
И последнее, печальное "Прощай!"

Не тут я, і не там...не з вами!!
Я тільки в тишині знаходжу звуки,
У звуках я знаходжу спокій.
Але життя не зараз - тільки муки.

Я думав промінь цей для мене,
і ти, нарешті, простягаєш руку!..
Але ж омана все це!? На дуелі
я сам з собою - Поєдинок звуку...