Скринька творчих доробків - Сторінка 10 - ФОРУМ БУРШТИНА
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 10 з 10«128910
ФОРУМ БУРШТИНА » ОСНОВНИЙ РОЗДІЛ » ПОЕТИЧНА СТОРІНКА » Скринька творчих доробків
Скринька творчих доробків
AnastasiaДата: Неділя, 03.06.2012, 14:19 | Сообщение # 136
Повідомлень: 121
Offline
;)
 
AnastasiaДата: Субота, 28.07.2012, 01:33 | Сообщение # 137
Повідомлень: 121
Offline
Відстань у мільйони кроків,
розлука на безодню слів,
я часто закриваю очі
для мрій, що взяла з своїх снів.

Я там літаю разом із тобою,
З тобою в унісон мовчу!
Пірнаю так високо я з метою
Побачити де край? Куди я далі йду?.

Чому себе послухавши не чую?.
Так близько дивлюсь - та сліпа?.
Без фарб, інтуїтивно я малюю
картину, де нічого ще нема.
 
AnastasiaДата: Вівторок, 04.09.2012, 16:09 | Сообщение # 138
Повідомлень: 121
Offline
ще люблю

і я не хочу більше грати у війну
не хочу бути на твоєму місці,
там всі надії заховалися у клітці
там похорон любові! я піду..

піду, щоб почекати на світанок
піду, щоб осінь замела сліди
піду, щоб біль яку я залишала
забулася, зів'яла назавжди

залишу я по собі теплий спогад
у снах прийду, коли ти міцно спиш
я з вітром прилечу в обійми твої
і прошепочу ніжно "ще люблю"
 
AnastasiaДата: Середа, 14.11.2012, 22:16 | Сообщение # 139
Повідомлень: 121
Offline
Тягне вгору

щось душить - важко
хтось тягне - вгору
з'єднатись з небом, а потім в коло
щоразу - знову
в очах - те саме
відкритись легко, забути - мало

і ти тікаєш,
в полон до смерті
та гинеш тілом,
чомусь не серцем
думки лишаєш,
вірші, і рани
в долоні бачиш
тільки шрами.
 
ASIAДата: Понеділок, 17.12.2012, 14:23 | Сообщение # 140
Повідомлень: 55
Offline
На долоні. як лінію долі,
Шлях до тебе хтось лезом прорізав.
Твої, снігом присипані скроні,
Як безцінні шовкові відрізи.

Погляд гострий, правдиво-лукавий
І усмішка, що в кутику ока...
Світ навколо стає золотавий,
Світ навколо вже - не одинокий.

До руки доторкнутись, мов током,
І заглянути в душу - відвертість...
Став для мене містичним пророком
У шаленій житті круговерті.

Десь пунктиром прописана книга,
Десь мелодія нот вимагає,
Десь для двох вже розтанула крига,
Десь скрипаль віртуозно вже грає...
 
ASIAДата: Середа, 01.05.2013, 18:41 | Сообщение # 141
Повідомлень: 55
Offline
Ти по житті доріг пройшов немало,
Воно тебе кидало в різні боки,
Але в зеніті - сонце знову втало,
Щоб освітить прийдешні твої роки. 

Щоби твій світ наповнити любов'ю,
Щоб знищити самотність і печаль,
Щоб стежка помережена тобою,
Вела в щасливу, неозору даль.

 Візьми моє кохання і натішся,
Я простягнула руку - доторкнись.
Нам заздритимуть праведні і грішні -
Так вже було на цій землі колись. 

Тобі дарую кожний порух серця,
Тобі читаю всі свої думки,
І незабруднене душі озерце
Я з трепетом підношу до руки. 

Напийся з мене доброти і ласки,
Смакуй же мою пристрасну любов.
Я хочу дарувати тобі казку
І душу воскрешати знов і знов.


Сообщение отредактировал ASIA - Середа, 01.05.2013, 18:43
 
ГістьДата: Середа, 01.05.2013, 20:38 | Сообщение # 142
Скуштувати тебе і загубитись
в поцілунку солодкому втопитись
В очах твоїх найшла те, що шукала
та поруч із тобою, у тобі, мені все мало

Ти маєш досконалий смак, ти сонце!
Ти наче у нове життя віконце!
Час зупиняється коли ти мовиш
Коли всміхаєшся, мене в собі ти множиш.

Я розчиняюся в тобі і одночасно замерзаю
То я горю, то я вже враз літаю!
То бачу ясно так, а потім знов сліпа!
Ти завжди поруч, та тебе нема.
 
ГістьДата: Четвер, 02.05.2013, 00:59 | Сообщение # 143
скільки слів ще залишилось?
слів про тебе, почуття.
я не дихаю.
Ні, я так голосно дихаю!
так багато хвилин
Я закінчуюсь?..
Ні я народжена!, знову, все наново!
Знову закохана, і знову відроджена
так ніби з попелу, ніби із пекла я
Врятувалась!
Слова віднайшла!
вони були сховані..
Прошу пробачення 
за листи, що даровані..
не за те, що пишу,
а за те, що їх мало
Ти ж мені небо відкрив
і світліше вже стало.
 
ГістьДата: Субота, 04.05.2013, 12:02 | Сообщение # 144
Коли навколо квіти заспівають
коли весна станцює нам цей джаз
І коли хмари в хованки на небі грають
Тільки тоді я розумію вас.

Мені потрібно більше ніж повітря
Я дихаю хвилинами із нот
І йду я не по твердому камінні
Я вже літаю, в мене свій пілот!

Коли навколо квіти заспівають
Коли веселка голосно гука
Я там на небі!, де мене й шукають
Я там живу, я там уже своя!
 
ГістьДата: Субота, 25.05.2013, 09:16 | Сообщение # 145
Пробач за цей сум
за осінь в душі
за слово не те
за очі в журбі
вони ще кохають
і прикрість ховають
пробач за веснянки,
що тебе не чекають

Пробач за цей вир
що всередині десь
він бажаний був?
чи мені така честь?
все спутано так..,
а може все легко?
мені б обійняти..
ти знову далеко?
 
ГістьДата: Вівторок, 21.01.2014, 12:59 | Сообщение # 146
Так пахне тільки ніч...
Сьогодні
його туман закриє небо
У проміжках, коли не чути стукіт серця
Ласкавий погляд візьме десь під ребра.

Так чути тільки вітер...
Зранку
його блакить огорне долю
і там, де вже не видно тіні
Той спокій...наче забирає волю

Так бачать тільки люди...
Дивно
і сум його на смак як мідний
І вже б тікати...щоб не було пізно
Та спокій той вже зовсім рідний.
 
AnastasiaДата: Вівторок, 04.02.2014, 10:08 | Сообщение # 147
Повідомлень: 121
Offline
Я знаю де живе тиша,
коли вона нікому не потрібна
Вона приходить сюди щоночі,
і вже до світанку стає мені рідна
Сідає поруч, посеред сосен,
що сягають неба
І говорить про те, що стомилась, 
і її нікому не треба
Часом і плаче тут в полі,
сумує - про неї забули
Тиша шукає ті душі,
які би її почули
 
AnastasiaДата: Вівторок, 04.02.2014, 10:09 | Сообщение # 148
Повідомлень: 121
Offline
Візьми мене розтерзану
гарячу чи слабку,
А може навіть хвору
Чи ніжну і п'янку.

Спіши забрати!, зрештою
не ти мене знайшов.
Я чаклувала здавна так,
щоб ти в життя прийшов

Бери мене зі знижкою,
бо зламаний кусок.
Я люблю бути кішкою
Тоді тихіший крок.

Купуй мене частинками,
бо неземна ціна!
Сховай мене від темряви,
Собі ж - налий вина.

В хмільному існуванні
Ти швидше осягнеш
У спокої з собою
Ти наново живеш.
 
NensiДата: П’ятниця, 28.08.2015, 09:24 | Сообщение # 149
Повідомлень: 1
Offline
***
Казка моєї бабусі
Коли сльози
Стають сіллю кам’яною
Коли море в животі
 Стає шахтою
Помирають мамонти
І народжуються душі нарозхрист
Вони обмінюють сміливість на горілку
І наймаються на роботу
 
Зачекай!
Ця шахта ковтне тебе
Ця красуня з темною шкірою
 Кам’яна
Може, для неї половці різьбили статуї
Серед неголених, як шахтарі, степів
 Зачекай!
Вона народить тобі мертве море
Її талія не шістдесят
А груди обвисли до пояса
Не заходь у неї
Можеш не повернутися
Мов дитина в матері
Яка не хоче народжувати
Він занурився в неї раз
І повернувся зі сльозами в руках –
Він занурився в неї – два
І повернувся зі сіллю в руках
Він занурився в неї – три…
І повні руки вуглин
 Потягнули на дно
Підземного моря
 
Абрикосові дерева розпростерли руки до неба
Абрикоси одягнули жовтогарячі каски
І тепер, коли їси абрикоси
Всередині – вуглина
Кінець казки
 
 
Любов Якимчук, із  поетичної збірки «Абрикоси Донбасу» 

Додано (28.08.2015, 09:24)
---------------------------------------------
***
Цей мій подив, як біль. Я боюся, тому що я знаю.
Зачудована, знаю. І гупає в скроні прибій.
Я Тебе всеприйму — в день, коли я Тебе упізнаю;
В день, коли я осліпну для світу, Всегосподи мій!
І нічого не треба, крім совісті. Кожної миті.
Це як тиша морська: схаменешся — і чуєш, що є.
Я люблю Тебе, Господи, так, як не можна у світі.
Дай мені благодать чути радісне Слово Твоє.
 
Маріанна Кіяновська, з  поетичної збірки «373»

 
AnastasiaДата: П’ятниця, 28.08.2015, 23:37 | Сообщение # 150
Повідомлень: 121
Offline
вже десь з пів слова, чи навіть мовчки
без зайвих реплік , а просто погляд
ти навіть краще, ніж я гадала
ти моє небо, що я чекала
пірнай зі мною, не бійся впасти
я буду поруч, не буде пастки
всі зайві речі залиш позаду
візьми з собою тільки каву
я знаю страшно - мені бувало
але ж тоді тебе не знала
 
ФОРУМ БУРШТИНА » ОСНОВНИЙ РОЗДІЛ » ПОЕТИЧНА СТОРІНКА » Скринька творчих доробків
Сторінка 10 з 10«128910
Пошук: